Суперліга (чоловіки). Дві «п’ятихатки» і загострення інтриги 

Дострокового завершення «золотої» та «бронзової» серій не сталося. Боротьба продовжується! 


Здобувши у перших матчах по дві перемоги, «Барком-Кажани» упритул наблизився до історичного в своєму літопису чемпіонського титулу, а «Новатор» - до аналогічної за значенням «бронзи». Однак зробити вирішальні кроки для здійснення своїх мрій у третіх матчах їм не вдалося. У гострій боротьбі вони синхронно поступилися своїм суперникам на тай-брейках…


ФІНАЛ

Матч №3

«БАРКОМ-КАЖАНИ» - «ЛОКОМОТИВ» - 2:3

(25:21, 22:25, 25:19, 23:25, 9:15)

«Барком-Кажани»: Жуков, Паласюк, Діденко (к), Кісілюк, Семенюк, Тевкун; Брова (л), Бокшан, Гладенко, Бібер. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

«Локомотив»: Ковальов, Дрозд, Томин (к), Шевченко, Остапенко, Синиця; Фомін (л), Капаєв, Грюк. Тренер – Ігор ЗЯБЛІЦЕВ.

Судді: Медвідь, Паршин.

Тривалість матчу: 108 хв. (25+27+24+27+15).

Кращі гравці (за версією ФВУ): Тевкун – Томин.

24 квітня. Львів. ПС «Галичина». 1000 глядачів.

Перші матчі – 3:1 і 3:0. Рахунок у серії: 2-1.

Дві впевнені перемоги в Харкові надали «Барком-Кажанам» багато різних переваг – турнірну, стратегічну, психологічну, атмосфери рідних стін… Але тільки не ігрову. Адже ті матчі показали, що задля успіху у протистоянні з поки діючими чемпіонами країни львів’янам необхідно являти собою симбіоз грамотних колективних дій у всіх компонентах. Як тільки хтось чи щось не спрацьовувало – «залізничники» неодмінно набирали очки. І тим самим ніби підтверджували аксіому, що насправді потенціал фіналістів приблизно рівний, а вдача сприятиме тому, хто зуміє ним розпорядитися краще. У Палаці спорту «Локомотив» підопічні Угіса Крастіньша впоралися із цим завданням краще, тому й перемогли. Але це аж ніяк не вказувало на тотальну перевагу «кажанів». І якщо хтось був апріорі переконаний, що наступний успіх на домашньому паркеті ПС «Галичина», а разом із ним і омріяний чемпіонський титул - лише справа часу, той глибоко помилявся. На «Барком-Кажанів» однозначно очікував ще більш важкий поєдинок, ніж обидва у Харкові…

Усвідомлюючи, що відступати вже нікуди, підопічні Ігора Зябліцева зробили все залежне від себе для того, щоби не програти фінальну серію достроково. Тобто, сконцентрувалися виключно на максимально самовідданій боротьбі за кожен м’яч і кожне очко, незважаючи на рахунок на табло. І це таки спрацювало! Щоправда, не одразу, бо стартовий сет «кажани» теж провели на помітному куражі, який привезли із собою ще з Харкова. І завдяки ньому видали у середині ривок, який став вирішальним. Проте не могло залишитися непомітним, як гаряче харків’яни вірили у власні сили, як щиро раділи кожному вдалому прийому, як щиросердно підтримували одне одного… Тож у сукупності все це, склалося враження, дуже допомогло їм у другому сеті заграти у зовсім інший волейбол. А саме – в такий, що відверто занервував навіть зазвичай холоднокровний наставник «Барком-Кажанів» Угіс Крастіньш. Проте його підказки і настанови спрацювали вже тільки у третій партії, попередню врятувати не вдалося. Та все ж, у будь-якому випадку, від золотих медалей львів’ян тепер відділяли лише 25 очок четвертого сету…   

Однак кожне з них підопічним Угіса Крастіньша давалося дедалі важніше, оскільки їхні суперники за свій останній шанс чіплялися дедалі відчайдушніше. Стелилися за однозначно «мертвими м’ячами», намагалися хоча б ногами діставати їх після блок-аутів… Тож хоч як Володимир Тевкун, Євген Кісілюк та Борис Жуков намагалися «добити» опонентів потужнішими ударами, це їм не вдалося. Можливо, не вистачило надійності блоків Юрія Семенюка, можливо, кращими могли бути й подачі, а, можливо, дещо підсів у розважливості передач Владислав Діденко… Проте всі ці «дрібнички» загалом призвели до невеличкого відриву «Локомотива». І хоча два сетболи «кажани» відіграли, у кульмінаційний момент досвідченіший Юрій Томин ювелірно розвів їх на блок-аут…

Ну, а далі, на хвилі цього успіху, харків’яни провели тай-брейк наче на одному диханні. У середині їм вдалося вибити суперників із прийому, і надалі вони своєї переваги вже не втратили.

Отже, «Локомотиву» вдалося повернути у фінальну серію майже згаслу, було, інтригу. Щоправда, 25 квітня о 18-й годині суперники знову вийдуть на арену львівського ПС «Галичина», де атмосфера, безсумнівно, буде ще більш «прокажанівською». Проте тепер навряд чи можна сказати, що «Барком-Кажани» залишаються однозначними фаворитами… 


ЗА 3-є МІСЦЕ

Матч №3

«СЕРЦЕ ПОДІЛЛЯ» - «НОВАТОР» - 3:2

(25:14, 17:25, 28:26, 19:25, 15:10)

«Серце Поділля»: Осадца, Наложний, Босенко, Сидоренко (к), Слинчук, Вітковський; Патратій (л), Дорош (л), Білан, Матус. Тренер – Валерій КОПИЛОВ.

«Новатор»: Середа, Татаренко (к), Ніколайчук, Тупчій, Турик, Перепадя; Кисіль (л), Куранов, Вієцький, Панкратенков, Оліщук. Тренер – Роман КОВАЛЬЧУК.

Судді: Паєвський, Босенко.

Тривалість матчу: 114 хв. (19+22+33+26+14).

Кращі гравці (за версією ФВУ): Сидоренко – Тупчій.

24 квітня. Вінниця. СК ВДПУ. 460 глядачів.

Перші матчі – 1:3 і 0:3. Рахунок у серії: 1-2. 

Оскільки про особливості спорткомплексу ВДПУ ми вже розповідали, то, на відміну від «Барком-Кажанів» на власному майданчику, боротися тут за перемогу «Новатору» було значно складніше. Та й суперник у нього не менш амбіційний. Тому не дивно, що поєдинок тут склався справжніми «гойдалками». Причому, що цікаво, не моментами чи серіями, а цілими сетами. Навіть третій, незважаючи на підсумковий рахунок, проходив за помітної переваги господарів паркету. Лише в кінцівці підопічні Валерія Копилова втратили пильність і миттєво «догралися» до з’ясування стосунків на «більше-менше». На щастя для наставника вінничан, останнє слово тут залишилося за ними.

До речі, як і на тай-брейку. Коли хмельничанам, задля здобуття омріяних бронзових медалей, залишалося зібратися із силами та видати вирішальний ривок, усе сталося з точністю до навпаки. Цей самий ривок організували Володимир Сидоренко і його партнери. Гостям навіть натяку на шанс не залишили.

Таким чином, 25 квітня о 19-й годині претенденти на почесне третє місце сезону 2017-2018 років зустрінуться у черговому протистоянні! 

Прес-служба ФВУ