Ольга СКРИПАК:  «Думаю, «Хіміку» під силу пробитися до групового турніру Ліги чемпіонів»

Нова зв’язуюча южненської команди впевнена, що в поточному сезоні все в руках самих її гравців 

 

Ользі Скрипак, яка поповнила «Хімік» у міжсезоння, лише 23 без трьох місяців, а в її багажі вже 8-річний досвід виступів за команди майстрів на високому рівні. У 14 років вона дебютувала в складі запорізької «Орбіти». Потім двічі визнавалася кращою зв’язуючою чемпіонатів України, одного разу - в Кубку України, завоювала чотири медалі національних першостей…

…Отримавши досвід виступу в одному з найсильніших європейських чемпіонатів - російському, Ольга повернулася до рідної країни, щоби поповнити свою колекцію національними трофеями і заявити про себе в новому для неї турнірі - Лізі чемпіонів. Цілі волейболістки, звичайно ж, збігаються з цілями команди. І сезон очікується наскільки цікавий, настільки і складний. У будь-якому випадку, перехід Ольги до «Хіміка» - великий плюс і для южненської команди, і для всього українського волейболу. Отже, вашій увазі Ольга Скрипак власною персоною…


 

 

ПЕРЕХІД ДО «ХІМІКА»

- Ольго, розкажіть, як склався ваш перехід до 9-разового чемпіона України?
- Дуже просто. Подзвонив головний тренер Євген Ніколаєв і запропонував перейти до «Хіміка». Я погодилася. Скучила за домівкою, за чемпіонатом. Тим більше, що чемпіонат обіцяє бути цікавішим, ніж попередні. Але одним з основних чинників переходу стала можливість зіграти в Лізі чемпіонів.


- Які враження від організації роботи в «Хіміку»?
- Я очікувала, що колектив у южненській команді позитивний, і не помилилася в цих очікуваннях. Всі дівчата відкриті, товариські. У плані організації тренувального процесу теж питань немає: все зрозуміло, все по ділу.
Мені імпонує стиль, в якому буде діяти «Хімік». Швидка гра мені до душі Тепер важливо зігратися, зловити темп, щоби нападаючим було комфортно.

- Які очікування від сезону?
- Я налаштована позитивно. Перед «Хіміком», як відомо, поставлено завдання завоювати всі національні трофеї і гідно виступити в Лізі чемпіонів. На всеукраїнській арені очікується серйозна конкуренція, але ми до неї готові. Ліга чемпіонів - особливі змагання, де виступають найсильніші волейболістки Європи і світу, і хочеться, щоби «Хімік» гідно представив країну в цьому престижному турнірі. Для багатьох дівчат, в тому числі і для мене, це буде дебют на такому рівні, тому, звичайно, є хвилювання в зв’язку з цим. Але настрій у нас серйозний, як, власне, і підготовка. Думаю, що «Хіміку» під силу вийти до групового турніру Ліги чемпіонів. Все в наших руках.

- Перші матчі сезону - з «Орбітою» - з командою, з якою у вас багато пов’язано. У зв’язку з цим – це будуть особливі для вас гри?
- Ні, нічого особливого. Але, з іншого боку, це перші матчі нового сезону для моєї нинішньої команди - «Хіміка», і тому вони дуже важливі. Тим більше, це останні офіційні гри перед стартом у Лізі чемпіонів...


НА ОРБІТІ – ЗАПОРІЖЖЯ

- Розкажіть, як ви потрапили у волейбол?
- У дитинстві в мене було багато енергії, тому мама вирішила віддати мене до тієї секції, де я могла би цю енергію в повній мірі використовувати. І в шестирічному віці відвела мене на волейбол. До цього я трохи займалася плаванням і гімнастикою.


- Які були ваші дитячі враження від нового заняття?
- Мені було цікаво. Рухлива гра - що ще дитині треба (посміхається). Потім додалися поїздки, змагання. Загалом, було весело. До тих пір, поки не перейшла у великий спорт. Мені було 12 років. Строго, серйозно. Загалом, було вже не до жартів.


- Хто зумів вас зацікавити волейболом?
- Любов Миколаївна Перебийніс. Якось у неї вийшло направити мою бурхливу енергію в потрібне русло. І я дуже вдячна їй за це.


- У досить ранньому віці, якщо не помиляюся - в 15 років, ви відіграли цілий сезон у вищій лізі. Як впоралися з цим, перш за все, психологічно, адже команда боролася за вихід до Суперліги?
- Чесно кажучи, не стало несподіванкою, що мене взяли в «Орбіту», і не тому, що я була в цьому впевнена. Просто все йшло своєю чергою, і виступ в основному складі стало для мене черговою сходинкою у просуванні вверх по сходах майстерності. А тим, що команда бореться за вихід до Суперліги, я просто не забивала голову. Морально мені було легко.


- Напевно, все змінилося в цьому сенсі із виходом до Суперліги, з приходом на посаду головного тренера жорсткого, вимогливого наставника - Ігора Філіштинського?
- Так, було складно, деякі речі не розуміла. Але, в цілому ж, говорячи про період роботи з Ігорем Дмитровичем, можу сказати, що рада, що зустріла на своєму життєвому шляху такого тренера, таку людину. Він в мене багато вклав, і я йому дуже вдячна за це.
У цілому ж, кожен тренер у мене вклав щось своє, не можу виділити когось окремо. Дитячий тренер заклав основи, а Філіштинський дав розуміння волейболу як такого, розуміння - як можна і потрібно грати.


- Наскільки вагомою була для вас медаль, завойована в першому сезоні у Суперлізі?
- Перш за все, це були заслужені медалі. Ми боролися за них, віддавалися в кожній грі, і медалі стали гідним результатом нашого виступу в тому сезоні. Довелося дуже багато працювати, щоби домогтися того успіху. Це було круто!


- Деякі сезони вам довелося грати від дзвінка до дзвінка - без замін, через відсутність другої зв’язуючої. Як вдавалося з цим боротися?
- Фізично - дуже важко. Складно було в ті моменти, коли щось не виходило. Довелося збирати думки в купу і вирішувати поставлені завдання, тому що замінити мене було ніким. Якось справлялася. Але, скажу вам, морально було не так важко, як фізично, особливо, коли допікали дрібні травми.


- «Хімік» у ті роки в чемпіонаті України рідко програвав, і «Орбіта» стала командою, яка перемагала южненську команду найчастіше...
- Так, перемоги над «Хіміком» ставали для нас хорошою мотивацією, і тому одним із головних чинників перемог був настрій. Звичайно, при цьому ми повинні були чітко виконати установку тренера. Ставка робилася на швидку гру, і за рахунок цього, напевно, ми вигравали.


- Найбільш яскравим вийшло суперництво «Хіміка» та «Орбіти» в сезоні-2015/16, коли саме в дуелі ваших колишньої і нинішньої команд вирішувалася доля чемпіонського титулу...
- Справді, в «Орбіти» тоді був реальний шанс стати чемпіоном України. Складно зараз сказати, чого не вистачило, але «срібло», вважаю - теж гідний результат.

 

ЗВ’ЯЗУЮЧА ЯК АМПЛУА

- Ви не раз отримували в Україні приз найкращої зв’язуючої. Яке значення надаєте таким нагородам?
- Звичайно, приємно їх отримувати, але, разом з тим, намагаюся не зазнаватися (посміхається). Визнання - це погляд фахівців з боку, і тому дуже важлива для мене оцінка праці.


- Якими якостями, на ваш погляд, повинна володіти ідеальна зв’язуюча?
- Перш за все, вміти бути спокійною й зібраною.


- Як вдається зберігати холодну голову і гаряче серце в критичних ситуаціях?
- Мені здається, це завдяки першому тренеру, який визначає твоє амплуа. Якщо він призначив тебе зв’язуючою, значить, бачив в тобі якості, про які ви говорите. Більш енергійним гравцям, напевно, більше підійде амплуа першого темпу.


- Ви одразу стали зв’язуючою?
- Ні, спочатку була нападаючою, грала на різних позиціях. Була, можна сказати, універсальним гравцем. Приблизно в 10-11 років я остаточно стала зв’язуючою.


- Наскільки від гри зв’язуючої залежить результат матчу, як ви вважаєте?
- Вважаю, що не можна ставити результат в залежність від дій одного гравця. Якщо програли - значить, винні всі. Хоча, звичайно, від зв’язуючої багато що залежить в підсумковому результаті, адже вона веде гру на майданчику.


- Є кумири серед зв’язуючих?
- Імпонує гра турецьких і китайських майстрів, а також американки Аліши Гласс, яка вже завершила кар’єру. Чим? Швидкістю, ризиком, плюс - несподівано для суперника. Високі передачі - це минуле століття, набагато цікавіше грати швидко, на розрив блоку.


- Деякі тренери вимагають від зв’язуючих грати строго за схемою, деякі - допускають імпровізацію. Вам що ближче до душі?
- Звичайно, мені більше подобається імпровізація, коли є свобода дій, є можливість приймати несподівані для суперника рішення. А грати за схемою - значить, грати прогнозовано. Безумовно, є базові моменти установки тренера, які треба виконувати, але нотки імпровізації повинні бути присутніми.


- В якому елементі вам треба додати насамперед?
- Не можу виділити якийсь один елемент. Необхідно додавати в усьому, і тому треба постійно працювати над собою на кожному тренуванні. Кожне тренування - це шлях вперед. 

«ЛЕНІНГРАДКА»

- Після п’яти років в «Орбіті» ви вирішили змінити обстановку - перейшли до «Ленінградки». Як дався вам цей перехід в плані адаптації?
- Адаптація була непростою, перш за все у фізиологічному плані, адже клімат у Санкт-Петербурзі зовсім інший, ніж тут - там постійно підвищена вологість, холодно, більшу частину року похмуро. Плюс - не було рідних поруч. Це трохи гнітило. Але в той же час зі мною був мій молодий чоловік, що, звичайно, допомогло мені швидше адаптуватися до нового місця. У плані колективу, атмосфери все було здорово, прийняли дуже добре. У зв’язку з цим були деякі побоювання, але на першому ж тренуванні вони повністю розвіялися. 

- Чому вирішили зупинити свій вибір на чемпіонаті Росії? Може, були ще інші варіанти?
- Так, були, але вибрала чемпіонат Росії як один із найсильніших в Європі. Плюс російськомовна країна, що було оптимально для мого першого закордонного досвіду.

І я не помилилася в очікуваннях у плані рівня. Було чимало цікавих матчів, особливо з лідерами, які залишилися в пам’яті, і досвід участі в яких мені, звичайно, стане в нагоді у майбутньому. Звичайно, після України було складно звикнути до далеких перельотів, але це стало лише справою часу. 

 

ВБОЛІВАЛЬНИКИ

- Хто є вашими головними уболівальниками?
- Звичайно, моя сім’я, особливо мама, яку я дуже люблю. Мій батько, мій молодий чоловік постійно дивляться ігри, підтримують мене. Це дуже допомагає. Така підтримка відчувається навіть на великій відстані. Навіть бувало, коли моїм близьким не вдавалося подивитися, хоча це траплялося рідко, я грала не дуже вдало. Можливо, це просто збіг (посміхається).


Звичайно, підтримка дуже важлива в досягненні результату - і близьких людей, і уболівальників на трибунах. Це дуже допомагає у грі, так як команда і гравці заряджаються цією енергією.


Тому, користуючись нагодою, запрошую уболівальників на наші домашні матчі - вже 4-го і 5-го жовтня ми, як відомо, проводимо перші ігри сезону. Чекаємо вас на трибунах ФСК «Олімп»! 

 

Прес-служба ВК «ХІМІК»

 

http://vc.khimik.com.ua/homepage/новости/4811-olga-skripak-dumayu-chto-khimiku-po-silam-vyjti-v-gruppovoj-turnir-ligi-chempionov-vse-v-nashikh-rukakh

 

НАШІ ПАРТНЕРИ

sport 1
sport 2