Кубок України (чоловіки).  Почесний трофей прописався у Житомирі

У «Фіналі чотирьох» місцеві «Житичі-ЖНАЕУ» продемонстрували волейбол найбільш якісного гатунку 

 

Нинішній кубковий турнір однозначно увійде до історії вітчизняного волейболу як найбільш феєричний. Бо несподіваних результатів протягом його тривалого змагального періоду виявилося як ніколи предостатньо. Не обійшлося і без сенсацій, як от, наприклад, історична участь у вирішальній дуелі за престижний трофей представника другої ліги (!) чи непотрапляння до «Фіналу чотирьох» обох потужних представників Вінничини. І хоча поєдинки безпосередньо за комплекти нагород виявилися досить короткими і дещо розчарували відсутністю належної інтриги, натомість півфінальні протистояння вийшли дивовижно захопливими та непередбачуваними, тож їх сміливо можна назвати «родзинкою» усього турніру Кубка України.    

Зрештою, заслуговує на щиру повагу загальний виступ «Житичів-ЖНАЕУ», які від старту сміливо проголосили курс на перший гучний тріумф у своїй історії та, зрештою, справді зробили все залежне від себе для того, щоби ці амбітні слова у підсумку не розійшлися із ділом…

 

ПІВФІНАЛ №1

 

ВК «РЕШЕТИЛІВКА» - «БУРЕВІСНИК-ШВСМ» - 3:2

(20:25, 25:23, 12:25, 28:26, 15:9)

 

ВК «Решетилівка»: Сохін (2), Ведашенко (4), Пономаренко, Старчиков (10), Сухінін (11), Сотник (18); Хлівненко (л), Півень (9), Керекелиця (9), Оніпко (1), Сосімович (1). Тренер – Сергій КОТЬМАН.

 

«Буревісник-ШВСМ»: Копич (5), Лук’янець (5), Шаповал (13), Камінський (16), Чмирьов (18), Ларко (3); Рижов (л), Леоненко (л), Дрофа (7), Борисенко, Карпенко, Білик. Тренер – Роман НОСКО.

 

Про сенсаційність чи, навпаки, закономірність потрапляння ВК «Решетилівка» до «Фіналу чотирьох» уже достатньо сказано і пересказано, тож зайвий раз звертати увагу на цей факт не варто. Куди більше заслуговувала на це заява головного тренера амбітного новоствореного колективу Сергія Котьмана про його серйозну націленість на здобуття права обов’язково стати одним із учасників і вирішального поєдинку. Те, що на шляху стоїть представник Суперліги «Буревісник-ШВСМ», чий вихід до чотирьох найвправніших команд нинішнього кубкового турніру теж став тією ще резонансною несподіванкою, представників невеличкого містечка на Полтавщині абсолютно не лякало. Навпаки, додавало психологічного куражу, оскільки чернігівський колектив, на відміну від учасників іншого півфіналу, потенційно не виглядав настільки потужно. Але, звичайно ж, втрачати реальну нагоду посперечатися за красень-кубок підопічні Романа Носка також не збиралися. Тому на майданчику житомирського СК «Динамо» суперники спромоглися видати таке дійство, що просто не могло залишити когось байдужим чи розчарованим…

 

Що цікаво, серед вболівальників виділялися невеличкі групи підтримки обох колективів, і перепад їхнього настрою у кожній із партій яскраво відображав перебіг подій на ігровій арені. Чернігівці розпочали вдаліше і, завдяки ліпшим діям під сіткою та хорошій бомбардирській націленості Павла Камінського, досить переконливо взяли стартовий сет. Однак у другій партії в складі ВК «Решетилівка» дуже вдало увійшли у гру Юрій Керекелиця та Артем Півень. Саме вони поступово пригасили атакуючий порив «Буревісника-ШВСМ», перетворивши рахунок 1:5 на 7:7. А коли, вибачте за сленг, поперло у Ніка Сотника, то вперед суттєво вирвався вже представник другої ліги – 14:10.

 

Але свій «джокер» віднайшовся і в складі чернігівців. На допомогу Камінському в атаках прийшов Андрій Чмирьов, тож у кінцівку суперники зайшли з абсолютно рівними шансами – 21:21. І все ж два вирішальних розіграші завершилися на користь решетилівців…

 

Наче розізлившись самі на себе за той момент, у третій партії підопічні Романа Носка буквально зім’яли захист опонентів. Під сіткою «залютував» Дмитро Шаповал, не втрачали своє Камінський із Чмирьовим. Тож і рахунок змінювався відповідно – 4:1, 8:2, 12:4, 17:7 та, зрештою, 25:12.

 

Здавалося, після такого вражаючого ривку старожилу Суперліги не складе особливих труднощів «дотиснути» задиристого дебютанта волейбольної України. І ніби все справді йшло до того. Бо Сотника «прихопили» більш-менш надійно, а той же Шаповал продовжував феєрити на блоках. Однак розвинути успіх після оптимістичних 6:2 чернігівцям не вдалося. У ВК «Решетилівка» вчергове «спалахнув» Керекелиця та важливі очки здобув Віталій Сухінін. Тому невдовзі гаряче протистояння знову перетворилося на лотерею – 11:11, 16:16, 21:21… Утім, «Буревісник-ШВСМ» був дуже близьким до перемоги, маючи три матчболи. Але…

 

…Але відмінний шанс підопічні Романа Носка примудрилися втратити, і тим самим просто подарували ігрову ініціативу спортсменам Полтавщини. Ще й втратили пильність при атаках Дмитра Старчикова. Тож на тай-брейку решетилівці одразу вийшли вперед – 3:1, 6:2, 10:6 і, зрештою, нанесли вирішальний удар, вигравши поспіль чотири заключних розіграші. Ось так феєричний представник другої ліги пробився до фіналу…  

 

 ПІВФІНАЛ №2

 

«ЖИТИЧІ-ЖНАЕУ» - «БАРКОМ-КАЖАНИ» - 3:0

(25:23, 25:15, 27:25)

 

«Житичі-ЖНАЕУ»: Куранов (4), Лубан (9), Остапенко (8), Бондар (17), Наложний (11), Рудницький (5); Хваста (л). Тренер – Сергій ТЕРЕЙКІВСЬКИЙ.

 

«Барком-Кажани»: Богатирьов (3), Гладенко (7), Шломін, Кісілюк (12), Терещук (3), Томин (10); Брова (л), Головень (1), Коваль (6), Б.Жуков (1), Бібер. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

 

Хоч як дивно, але в рідних стінах житомирські волейболісти переважили грізних суперників, насамперед, колективною силою духу. Їхній наставник Сергій Терейківський не втомлювався наголошувати, що сподіватися лише на вдалі дії окремих виконавців – то утопія, бо насправді львів’ян реально здолати тільки спільними зусиллями у боротьбі за кожен м’яч, кожне очко. І його підопічні дослухалися на тренера з максимальною відповідальністю. При цьому Віталій Бондар узявся із завидним натхненням вибивати суперників із прийому (у підсумку із 16 загальних ейсів на його рахунку виявилося 10!), Микола Рудницький і Володимир Остапенко добряче попіклувалися про високу корисність дій на блоках, а Олександр Наложний і Микита Лубан частенько не помічали блоки чужі…

 

Підопічним же Угіса Крастіньша помітно бракувало атакуючої потужності Олега Шевченка, який через певні причини зіграти не зміг, а ще у них споглядалося традиційно забагато браку на подачах. Утім, неймовірна самовідданість Гордена Брови на прийомах та вражаюча міць ударів Євгена Кісілюка і Юрія Томина, що називається, залишала «Барком-Кажанів» у грі. Та у стартовому сеті кращу тренерську «чуйку» виявив Сергій Терейківський. За рахунку 23:23 саме він узяв тайм-аут, після чого два вирішальних розіграші залишилися за його підопічними.

 

У другій партії ігрова перевага житомирян стала значно відчутнішою. У їхніх опонентів не спрацювала серія замін (в тому числі й ротація зв’язуючого Дмитра Шломіна на Олексія Головеня), геть розлагодився блок і прийом (9 ейсів від Бондара – тому підтвердження), а ще вкрай рідко хороші передачі отримували ті ж Томин і Кісілюк. Тому чотири ейси в авторстві останнього загальний провал нівелювати не могли.

 

Та у третьому сеті «Барком-Кажани», ціною надзусиль, все ж спромоглися повернути у поєдинок серйозну інтригу. Їм вдалося налагодити якісний прийом, підтягнути продуктивність боків. Знову почав забивати Томин, його добре підтримав Олександр Коваль… Але й господарі фінального туру чіплялися за кожний свій шанс з неймовірною самовіддачею. Відповідно, у середині сету продемонстрували кілька феєричних хвилин і, здавалося, остаточно зняли питання щодо переможця – 21:12. Тайм-аут Угіса Крастіньша дозволив його підопічним відіграти 5 очок поспіль, але після аналогічної перерви на вимогу Сергія Терейківського житомиряни заробили матчбол із запасом у сім м’ячів – 24:17…

 

…Те ж, що відбувалося надалі, запросто могло змусити посивіти навіть ще зовсім юних уболівальників «Житичів-ЖНАЕУ». Бо в одній розстановці вони примудрилися наробити таких помилок, які пояснити словами просто неможливо. Їхній головний тренер потім все ж назвав це «достроковою втратою концентрації». Та хоч як там було, однак за кілька шокуючих хвилин табло висвітлювало вже - 25:24 на користь «Барком-Кажанів». І як житомирянам таки вдалося не «зламатися» психологічно та, зрештою, нанести суперникам три вирішальних «уколи» - та ще загадка…

 

Що ж, «Житичі-ЖНАЕУ» таки прокрокували до фіналу, таким чином, видавши на гора ще одну маленьку сенсацію нинішнього турніру за Кубок України. А грізна львівська команда, якій багато хто пророкував черговий тріумф, була змушена змиритися з необхідністю розпрощатися із почесним трофеєм…  

 

 

ЗА 3-тє МІСЦЕ

 

«БАРКОМ-КАЖАНИ» - «БУРЕВІСНИК-ШВСМ» - 3:0

(25:17, 25:15, 25:14)

 

«Барком-Кажани»: Кісілюк (10), Терещук (7), Томин (21), Богатирьов (7), Гладенко (12), Шломін (1); Брова (л). Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

 

«Буревісник-ШВСМ»: Копич (2), Дрофа (5), Шаповал (6), Камінський (4), Чмирьов (5), Ларко (2); Рижов (л), Леоненко (л), Білик (5), Борисенко, Карпенко, Лук’янець. Тренер – Роман НОСКО.

 

Серйозного протистояння, на жаль, не вийшло. Певно, гравці обох команд, після втрати своїх шансів у півфінальних поєдинках, вийшли на паркет із різним психологічним настроєм. Львів’яни прагнули хоч якось реабілітуватися, тому відіграли, в цілому, досить дисципліновано. Тож і наставник Угіс Крастіньш не став робити жодної заміни.

 

Роман Носко, навпаки, саме замінами намагався хоч якось пожвавити колективну якість дій своїх підопічних. Та виходило не надовго. Було видно, що вони відверто спустошені поразкою від ВК «Решетилівка» - і фізично, і психологічно, тож віднайти чудодійної «пігулки» від цього спустошення їм ніяк не вдавалося. Тому «кажани» у кожній партії володіли цілком закономірною ініціативою і, зрештою, без особливих складнощів довели гру до позитивного підсумкового результату. Хоча, звісно, третє місце після торішнього тріумфу – втіха слабка…

 

 

ФІНАЛ

 

«ЖИТИЧІ-ЖНАЕУ» - ВК «РЕШЕТИЛІВКА» - 3:0

(25:14, 25:14, 25:18)

 

«Житичі-ЖНАЕУ»: Куранов (3), Лубан (9), Остапенко (12), Бондар (12), Наложний (7), Рудницький (7); Хваста (л), Омельченко. Тренер – Сергій ТЕРЕЙКІВСЬКИЙ.

 

ВК «Решетилівка»: Старчиков (3), Ведашенко (1), Пономаренко (5), Керекелиця (3), Сухінін (11), Сотник (1); Хлівненко (л), Гутиря (л), Півень (1), Оніпко (4), Сосімович (1), Сохін, Федосєєв. Тренер – Сергій КОТЬМАН.

 

Не скажеш, що решетилівці не старалися, але у вирішальному матчі їхній грі відверто бракувало як фізичної та моральної «свіжості», так і тактичної розважливості. Житомиряни насправді мали тотальну перевагу, впевнено реалізуючи на паркеті всі свої основні «козирі», і завадити цьому суперники виявилися без відповідних аргументів…

 

Звичайно, підопічні Сергія Котьмана і так стрибнули вище голови, примірявши історичні для себе срібні медалі турніру, тому критикувати їхні помилки та відверто слабку реалізацію в атаках у фіналі – нехай це краще зроблять сам тренер і гравці. А нам вбачається за доцільніше щиро поздоровити волейболістів «Житичів-ЖНАЕУ» та їхній тренерський і керівний склад за ту по-справжньому монолітну загальну налаштованість на гучний успіх. Це читалося у кожному їхньому згадувані про нинішній кубковий турнір, у кожній порції витрачених сил в будь-якому поєдинку на шляху до вирішального, та й взагалі в усій тій клубній стратегії, яка була визначена одразу ж з дати створення команди, що сталося лише чотири неповних роки тому. Таки недарма кажуть: хто справді прагне – той досягне!   

 

Прес-служба ГО ФВУ

НАШІ ПАРТНЕРИ

sport 1
sport 2