FVU - Facebook FVU - Facebook

Учні «Школи волейбольного судді» - спільного проекту ФВУ, колегії волейбольних суддів м.Києва та Ірпінської ДЮСШ – відповіли на питання анкети прес-служби ФВУ за підсумками навчання на початковому курсі.

Для проведення анкетування ми вибрали представників кожної з трьох груп учнів, які брали участь в навчанні – випускника ДЮСШ, студента вишу та тренера ДЮСШ.

 1. Чому ви вирішили займатися у «Школі волейбольного судді»?

2. Що цікавого ви винесли для себе за підсумками початкового курсу

3. Чи плануєте і далі удосконалювати суддівські знання, продовжувати заняття у «Школі волейбольного судді»?

Андрій ШЕВЧЕНКО, студент 3-го курсу Українського гуманітарного інституту, факультет фізичного виховання (20 років)

1. Мене запросив до занять мій викладач з фізкультури, мені це зацікавило, я погодився. У мене є бажання більш детально розібратися у правилах волейболу, адже сам вже років шість займаюся цим видом спорту. Більшою мірою хотілося дізнатися щось нового саме як гравцю, щоб не порушувати правила від час ігри.

2. Мені спочатку здавалося, що суддівство це дуже просто – свиснув раз, свиснув два, ось і все. Виявилося, що все набагато складніше. Відкриттям для мене стало відношення судді до гравців. В тому сенсі, що суддя не повинен бути ворогом для них, а навпаки – допомагати.

3. Скажу наступне. Я судив матчі у своєму інституті і до, і після проходження початкового курсу «Школи волейбольного судді». Отримавши знання з тактики та техніки суддівства, вивчивши більш детально правила, звернув увагу на те, що стало набагато простіше і легше судити. А то, траплялося, не міг відповісти на питання гравців. Що стосується «Школи волейбольного судді», то планую продовжити навчання, якщо це, звісно, не заважатиме навчанню у вишу. Мені сподобалися і самі заняття, і підхід до них. Чи стане суддею в майбутньому? Не знаю. Ще не визначився. Якщо буде виходити, чому б і ні.

Лариса ПУГАЧ, тренер-викладач з волейболу ДЮСШ м.Бучі

1. Причин тут декілька. По-перше, я тренер з волейболу, по-друге, мені доводилося судити матчі місцевих змагань, в основному серед дитячих команд. Тож хотілося удосконалити свої знання волейбольних правил, а також отримати документ, який, так би мовити, узаконював моє суддівство змагань. Звісно, перед тим, як судити змагання, я вивчала правила, але постійно щось забувається, тож частенько доводиться повторювати.

2. Взагалі, я родом з Кировоградщини, біля столиці живу тільки п’ять років, тож мені дуже цікаві такі ось волейбольні зустрічі з людьми, які чимало досягли в цьому виді спорту. Тож і зараз мені було цікаво їх послухати, дізнатися про їхній досвід. Познайомилася з президентом ФВУ Михайлом Мельником – дуже приємна людина. Дуже цікаво вів заняття Володимир Пасюта, ділився своїм досвідом, пропонував каверзні тестові завдання, приводив приклади із суддівської практики і таке інше. Взагалі, мені сподобалося, як були побудовані заняття. Дізналася чимало нового для себе, але щось конкретне складно згадатиГадаю, що, якщо ця школа волейбольного судді стане традиційною, то це буде великим плюсом для тих, хто любить волейбол. Взагалі, дуже добре започаткування.

3. Звісно, планую продовжувати заняття в школі. Більше того, направлятимемо туди і нашу молодь. А знання, отримані на початковому курсі, вже найближчим часом спробую застосувати на практиці. Наприклад, в Ірпінській ДЮСШ, де планується чимало змагань. Сподіваюсь, що спорткомплекс в Бучі, будівництво якого зараз, на жаль, призупинено, все ж таки буде зданий, і ми перейматимемо багатий досвід наших сусідів в проведенні волейбольних змагань, зокрема в суддівстві. Таким чином, зможемо зробити свій внесок в розвиток українського волейболу.

 

Юлія ОВЧИННІКОВА, випускник ДЮСШ м.Ірпінь (17 років)

1. По-перше, це дуже цікаво для мене як для людини, яка грає у волейбол. Добре знаючи правила, можна краще грати. Знаєш гру, знаєш правила, тож можеш відстояти свої права на майданчику. По-друге, це перспективно. Якщо не складеться ігрова кар’єра, можна буде досягти певних висот у волейболі як суддя. До того, як потрапити в «Школу волейбольного судді», судила місцеві змагання в Ірпені.

2. Упродовж навчання ми розбирали чимало цікавих моментів, які бувають у грі. Дізналася чимало цікавих нюансів, які є у правилах. Наприклад, знаю, що у пляжному волейболі завжди судилося, тобто вважалося помилкою, коли при передачі м’яч прокручується в руках. Я дізналася, що такі повороти м’яча не повинні судитися. Крім того, завжди було цікаво, як судити ситуацію, коли у класичному волейболі гравці команд-суперниць одночасно припускаються помилки, діючі на блоці. Я дізналася, що неможна відразу свистіти, треба спочатку розібратися до кінця. Це дуже важливо. До речі, в таких моментах я припускалася помилок в своїй суддівської практиці, коли працювала на дитячих змаганнях.

3. Так, звісно. Є дуже велике бажання продовжувати навчання, адже в цій школі дають такі знання, котрі сам ти навряд чи отримаєш. Так ми можеш вивчити правила, але на заняттях нам поясняють ці правила на прикладах, а це дуже цінна інформація, адже отримуєш ії від досвідченої в цій справі людини.

Крім того, мене і ще одну випускницю ДЮСШ Олександру Чорну, запросили на методичні заняття колегії волейбольних суддів міста Києва, які проводяться на початку кожного місяця. Знання, отримані на початковому курсі «Школи волейбольного судді», застосувати ще не встигла, але планую це зробити як тільки така можливість буде. Також хотілось би посудити і змагання з пляжного волейболу, адже і в пляжний волейбол граю, і мене хотілось би досконало знати правила і цієї гри. Тож я планую пройти курс, який запланований в школі для суддів з пляжного волейболу.

 

Прес-служба ФВУ