Хоч як прикро, але до стадії півфіналу на цій світовій першості наша чоловіча національна команда, все ж, не прибилася. Хоча виклалася для цього майже на максимум, а, моментами, навіть і більше. Та її суперник – збірна Словенії – переконливо довела, чому на сьогодні справедливо вважається однією з найсильніших на планеті. У кульмінаційні моменти підопічні мудрого румунського коуча Георге Крецу вистояли, а тут ще й примхлива пані Фортуна від наших хлопців одвернулася…

Та все ж, хоч як там було, а на ЧС-2022 збірна Україна продемонструвала гру цілком гідного рівня, яка дозволяє вболівальникам із солідним оптимізмом дивитися у її майбутнє. Продовжуємо писати історію разом!

ЧС-2022. 1/4 фіналу.

УКРАЇНА – СЛОВЕНІЯ – 1:3 (25:18, 24:26, 19:25, 23:25)

Україна: Тупчій (набрав 12 очок), Щитков, Семенюк (9), Плотницький (30), Ковальов (10), Дрозд (9); Канаєв (л), Синиця, Кісілюк.

Словенія: Штерн (1), Вінчіч, Паєнк (9), Чебуль (23), Урнаут (11), Козамернік (9); Ковачіч (л), Можич (7), Ропрет (1).

Ейси: 7-4. Блоки: 9-7.

Якби хто до початку поєдинку сказав, що у стартовому сеті повноправним господарем на майданчику шикарної «Арени Стожице» у Любляні буде не місцева збірна, а українська – певно, того визнали би несповна розуму. Але ж насправді саме підопічні Угіса Крастіньша, ефектно застосувавши високі мобільні блоки та їхню надійну підстраховку, швидко вибили грізних суперників із психологічної рівноваги. Певно, зірковий Клемен Чебуль на його не менш зіркові партнери аж ніяк не очікували такої потужної та впевненої гри від «жовто-синіх». Ось і отримали на горіхи…

Натомість, коли, невдоволені таким розвитком подій, 12-тисячні трибуни включилися на повну, а Геогре Крецу провів зі своїми підопічним аж ніяк не жартівливу «роз’яснювальну роботу», ті забігали на максимальних обертах. Відповідно, на паркеті розгорнулася по-справжньому захоплива чоловіча гра – неймовірна битва характерів, битва тактичного й технічного вишколу, битва тренерських думок… І, що дуже приємно, проти дев’ятої, на даний момент, команди світу наші волейболісти не пасували. При цьому шаленим головним болем для неї був наш капітан Олег Плотницький, який видав просто феноменальну гру (із своїх загальних 30 очок одразу 5 він записав на свій рахунок ейсами і ще 4 – на блоках!)…

Та у словенців, на їх щастя, також віднайшовся справжній лідер – Клемен Чебуль, який у відповідальні моменти сміливо брав ініціативу на себе і, як правило, не підводив. Не підвів і в кінцівці другої партії, яку наші волейболісти також реально могли завершити на свою користь. А тоді – 2:0, і ігрова перевага могла остаточно перейти до підопічних Угіса Крастіньша…

Але сталося – як сталося, і цей локальний успіх очевидно додав господарям майданчику моральної впевненості та неймовірного куражу. Тоді як наші хлопці, давайте будемо відвертими, стикнувшись зі «словенською машиною» вже на її максимальних обертах, психологічно дещо підсіли. Тож ні в третій, ні, майже до самого ендшпілю, у четвертій партії абсолютно грамотні й виважені монологи Угіса Крастіньша під час тайм-аутів повною мірою не допомагали. Хоча, слід визнати, у ті хвилини «салатово-блакитна» команда справді демонструвала гру екстра-класу.   

Та коли остання надія на вдалий камбек майже розвіялася, Олег Плотницький фактично самотужки ледь не відправив словенців у глибокий нокаут. Бо своїми убивчими подачами взявся свідомо вицілювати очевидно захеканого по саме нікуди 34-річного Тіне Урнаута, і безнадійні, здавалося, 19:24 поступово перетворилися на 23:24… Однак, хоч як прикро, сенсації не сталося. У вирішальний момент Чебуль і його партнери зіграли безпомилково…

Що ж, збірна Словенії прокрокувала до півфіналу, а українська, попри такий гіркий підсумок, взялася колекціонувати численні схвальні епітети. Бо таки справді на них заслужила. Адже на цьому чемпіонаті світу вона, образно кажучи, повноцінно була своєю серед своїх – це безсумнівно! І, відповідно, переконала своїх уболівальників у тому, що продемонстрована нею гра у Катовіце та Любляні – однозначно не межа її можливостей. Тож давайте щиро подякуємо нашим гравцям на усьому тренерському штабу за купу приємних емоцій і за те, що на своєму – спортивному – фронті вони представили Україну цілком гідно! Отже, так тримати!