За плечами пасуючого Дмитра Долгополова низка волейбольних клубів, з яких лише два – українські. Чому так, спортсмен розповів у інтерв’ю прес-службі ГО ФВУ:

-          Ви досить давно граєте за кордоном, коли вперше виїхали грати за команду іншої країни та чому?

-          Коли мені було 19 років. Догравши сезон у харківському «Локомотиві», керівництво клубу дали мені чітко усвідомити, що наступного сезону обійдуться без мене. Тому на початку вересня 2014 року я поїхав грати у «ТНК Казхром» Казахстан.

-          У вас досить великий список країн де ви грали…

-          Так,  Казахстан, Фінляндія, Естонія, пів сезону в Італії, два місяці у Польщі, кілька сезонів у Чехії, також був деякий час в Україні.

-          Що можете сказати про різницю між турнірами цих країн?

-          Кожен чемпіонат має свою певну картину, адже у кожній країні своя система ігор, різна кількість команд, відмінний стиль гри. Тому готуватися до кожного зі змагань необхідно окремо. Серед всіх країн, де мені вже довелось пограти, я б виділив Польщу. По-перше, чемпіонат цієї країни входить у топ світових чемпіонатів. По-друге, там дійсно дуже цікаво грати, адже відчувається високий рівень гравців та рівень їхньої підготовки. І втретє, у Польщі дуже активні вболівальники, які дуже люблять волейбол.

-          Тож на даному етапі польський досвід найцікавіший для вас?

-          Так, дійсно, це унікальний досвід, нажаль він був не дуже тривалим та не дуже вдалим, але це було надзвичайно цікаво. Я б із задоволенням залишився там грати і надалі.

-          Наразі ви граєте у чеському клубі «Пршибрам», де вже провели сезон 2018/19. Чому повернулись?

-          Я планував, що залишусь у Чехії в команді, де провів попередній сезон (ред. «Блек Волей Бескіди»), і все йшло до цього. Пандемія дуже сильно вплинула на фінансування клубів. На щастя, цей клуб продовжує грати у чеській Екстра-лізі, але, на жаль, з великими втратами в бюджеті. Тому я обрав той клуб, де грав раніше і з тими людьми яких я знаю. Більше того перш ніж підписати контракт, я попросив переглянути список гравців, які будуть у цьому сезоні включаючи легіонерів. Мене склад влаштував, тому я прийняв рішення грати у «Пршибрам».

-          Чому так прискіпливо поставились до вибору?

-          Я, як зв’язуючий повинен розуміти з ким мені доведеться грати в одній команді. На мій погляд, саме гравець моєї позиції  відповідальний за те, як буде виглядати гра команди на майданчику. Тому, перш ніж погодитись, я хотів наперед розуміти хто вже є в команді. Адже необхідно підготуватися так, щоб отримати максимальний результат у сезоні. Це особисто моя думка і для мене це важливо.

-          Як відпочивайте від роботи у вільний час?

-          Я ніколи не ставився до волейболу як до роботи. Тому вважаю, що спортсмени – щасливі люди, адже вони займаються тим, що люблять і ще за це отримують гонорари. Для мене проміжки між тренуваннями – добре налагоджена рутина, коли я можу почитати книгу, переглянути фільм, посмакувати улюбленим китайським чаєм. Процес приготування чаю потребує певної концентрації, що дозволяє мені відволіктися від волейболу. Також китайський чай – це дуже смачно.

-          Ви принципово граєте за кордоном?

-          Ні в якому разі, просто жоден український клуб не потребує моїх послуг на даний момент. За останній час, я тільки один рік провів у Вінниці і на тому все. Мені надходили певні пропозиції від українських клубів, але далі розмов це не заходило, особливо коли мова йшла про фінансову частину. Багато клубів в Україні хочуть задешево отримати хорошого гравця. На щастя, я бачу що ця ситуація змінюється і вже є кілька клубів, які змінюють цей підхід, деякі клуби навіть – кардинально.

-          При можливості ви б повернулись грати в Україну?

-          Звісно, якби в Україні ми могли працювати в тих же умовах як і за кордоном, і це стосується не тільки зарплатні,  я думаю, що переважна більшість спортсменів повернулися б додому. Більшість іде не від хорошого життя. Вдома родина, вдома все зрозуміле та близьке. Тому багато гравців хотіли б грати в України та підіймати рівень вітчизняного спорту. Проте, я щасливий, що в Україні вже з’являються клуби, які готові відповідно оплачувати нашу працю.

-          В якій з країн, де ви вже побували, вам сподобалось більш за все?

-          Що стосується повсякденного життя, Італія – неймовірно красива країна. Невеличкі вулички, маленькі піцерії  – дуже атмосферно. Фінляндія  - це країна, де закони і більшість аспектів соціального життя працюють на відмінно. Той, кому подобається розмірений ритм життя, там буде почувати себе чудово. Єдиний мінус, взимку у Фінляндії дуже рано темніє. Особисто я отримую велике задоволення від кожного сезону та кожної країни, де мені доводиться грати. Але кожного сезону я очікую саме тієї миті, коли можна повернутися додому в Україну, як би добре не було у тій же Італії чи Фінляндії.

Бесіду вела Катерина Бондар