Сьогодні вночі на 72-му році перестало битися серце легендарного наставника, завдяки якому дорогу у великий волейбол проклали сотні його вихованців, у тому числі й майстри світового рівня

Що цікаво, своє життя Микола Благодарний запросто міг не пов'язати з волейболом узагалі, адже в дитячі та юнацькі роки небезуспішно займався футболом. Проте коли хлопцю виповнилося 16, він переніс вимушену операцію, й лікарі настирливо порекомендували йому зайнятися чимось іншим, безконтактним і менш травматичним. Ось так футбол поступився місцем волейболу. І, схоже, то була наперед визначена доля...

Під час навчання у Харківському автодорожньому інституті Миколі Благодарному пощастило побувати "в обоймі" олімпійських чемпіонів Юрія Пояркова та Юрія Венгеровського, котрі в різні роки тренували волейбольну збірну цього вищого навчального закладу. І вже на третьому курсі завідувач кафедри, розгледівши в Благодарному особливий дар, буквально змусив його й самому зайнятися тренерським ремеслом. І пішло-поїхало...

Зрештою, за більше як 40-річну працю Микола Петрович виховав більше 30 майстрів спорту, у тому числі й сімох гравців національної збірної України. Під його керівництвом харківська "Юракадемія" та чернігівський "Буревісник" провели чимало славетних сезонів, досягали солідних вершин...

За фанатичну відданість улюбленій грі, за сумлінну й продуктивну багаторічну працю та з нагоди 70-річного ювілею президент ФВУ Михайло Мельник нагородив Миколу Благодарного Орденом "За заслуги" Федерації волейболу України 1-го ступеня.

Колектив ФВУ висловлює щирі співчуття рідним та близьким Миколи Петровича. Світла пам'ять...