Цей турнір, попри невдалий фінал із Туреччиною, для нашої національної команди вийшов наскільки феєричним, настільки й історичним. Адже ніхто раніше, за всю історію цих змагань, не долав груповий етап із виключно «сухими» перемогами. А ось підопічним Угіса Крастіньша це вдалося!

Відповідно, став реальністю й омріяний вихід «синьо-жовтих» до вісімки учасників Кубка претендентів, переможець якого отримає путівку до елітної Ліги націй-2024…

Група В. 1-й тур.

УКРАЇНА – ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ – 3:0 (25:21, 25:22, 25:11)

Україна: Ковальов (набрав 14 очок), Терьоменко (13), Щитков (4), Плотницький (12), Семенюк (9), Тупчій (10); Канаєв (л), Полуян (2), Щуров.

Підопічні Угіса Крастіньша досягли і непростого і, водночас, переконливого успіху. Непростого – тому що суперники завзято намагалися чинити гідний опір, і моментами це в них виходило непогано. Переконливого – тому що за своїм класом наші хлопці помітно переважали опонентів, і було видно, що в потрібні моменти вони реально спроможні солідно додати. Та для «сухої» перемоги вистачило якраз тих сил, котрі були задіяні.

Варто відзначити і той факт, що, завдяки розважливим старанням зв’язуючого Віталія Щиткова, в атаках українців більш-менш рівномірно були задіяні абсолютно всі виконавці, тож македонці буквально збивалися з ніг, намагаючись наперед визначити, де їх зустрічати принаймні подвійними блоками. А виходило далеко не завжди…

У той же час із блоками «червоно-жовтих» Дмитро Терьоменко і компанія поралися, в цілому, успішно, тому майже постійно вели в рахунку та неодмінно додавали в кінцівках кожного сету. Хоча в третьому вже й додавати не знадобилося…

2-й тур

УКРАЇНА – ХОРВАТІЯ – 3:0 (25:19, 25:18, 25:19)

Україна: Ковальов (9), Терьоменко (11), Щитков (1), Плотницький (13), Семенюк (11), Тупчій (14); Канаєв (л), Дрозд, Щуров.

Об’єктивно кажучи, гідний опір хорвати чинили лише до середини стартового сету. Бо в подальшому перевага українських волейболістів в усіх аспектах гри стала проглядатися навіть неозброєним оком. Знову відмінну реакцію на прийомах демонстрував ліберо Дмитро Канаєв, креативно і розважливо розпасовував Віталій Щитков, продуктивно «кошмарили» захист суперників з флангів Василь Тупчій, Олег Плотницький та Ілля Ковальов, а Юрій Семенюк та Дмитро Терьоменко були повноправними господарями у третій зоні. Відповідно, крок за кроком, не втрачаючи належної концентрації, підопічні Угіса Крастіньша рухалися до чергової перемоги в групі, зрештою, досягши її красиво і впевнено.

Таким чином, наші хлопці сповна поквиталися з хорватами за болючу поразку у «бронзовому» поєдинку «Золотої Євроліги» минулого сезону (2:3).

3-й тур

БЕЛЬГІЯ - УКРАЇНА – 0:3 (21:25, 21:25, 23:25)

Україна: Ковальов (8), Терьоменко (7), Щитков (2), Плотницький (16), Семенюк (8), Тупчій (15); Канаєв (л), Щуров.

Відверто кажучи, розраховувати на легку перемогу нашим хлопцям не доводилося апріорі. Адже в домашніх стінах бельгійські волейболісти, попри досить молодий вік багатьох із них, очікувано вийшли на майданчик із шаленим настроєм. Тим більше, після несподіваної поразки від Північної Македонії, відступати їм було нікуди. Тож матч вийшов по-справжньому видовищним і напруженим.

І все ж, попри кураж суперників, перевага українців у класі була очевидною. Відповідно, у потрібні моменти вони неодмінно додавали і робили комфортний для себе очковий відрив. Зокрема, у стартовому сеті, за рахунку 21:21, серією разючих атак "вистрілив" Олег Плотницький, а в другому вирішальними стали вже колективні старання на подачах. І навіть у третій партії підопічні Угіса Крастіньша спокійнісінько диктували бельгійцям власні умови гри. Однак за рахунку 20:15 чомусь скинули оберти і дозволили опонентам повернути інтригу, що називається, на повну - 22:22. Проте у кульмінаційні хвилини наші хлопці помилок собі не дозволили...

4-й тур

ХОРВАТІЯ - УКРАЇНА - 0:3 (17:25, 21:25, 22:25)

Україна: Тупчій (15), Щитков (1), Семенюк (9), Терьоменко (8), Ковальов (8), Плотницький (10); Канаєв (л), Бойко (л).

До честі місцевих волейболістів, у домашніх стінах вони дуже старалися бути справжніми господарями і на ігровому майданчику. Проте клас підопічних Угіса Крастіньша об'єктивно є значно вищим, тож коли у потрібні моменти вони "включалися" на повну, захист суперників не витримував. Відповідно, для здобуття перемоги наші хлопці витратили рівно стільки сил, скільки було потрібно.

Таким чином, набравши максимум очок в усіх чотирьох проведених поєдинках, збірна України де-факто вже забезпечила собі путівку до "Фіналу чотирьох"…

5-й тур

УКРАЇНА - БЕЛЬГІЯ - 3:0 (25:21, 25:14, 25:13)

Україна: Ковальов (11), Терьоменко (8), Щитков (1), Плотницький (14), Семенюк (8), Тупчій (15); Канаєв (л), Бойко (л), Щуров (2), Синиця, Кисилюк (2).

Бельгійці старанно спробували довести, що навіть в суттєво оновленому складі продовжують залишатися на континентальній арені потужною командою, однак їхнього запалу вистачило тільки на дві третини стартового сету. У кінцівці же українці вже самі помітно "завелися", додали в русі, й ефектний ейс Василя Тупчія, разом із 25-м очком, паралельно символізував й остаточний перехід ігрової ініціативи до нашої збірної. Вона ж бо, незважаючи на заміни, розважливо і невблаганно "кошмарила" чужий захист на різні смаки аж до заключного розіграшу...

6-й тур

ПІВНІЧНА МАКЕДОНІЯ - УКРАЇНА - 0:3 (18:25, 24:26, 23:25)

Україна: Ковальов (2), Терьоменко (4), Щитков (1), Плотницький (14), Семенюк (7), Тупчій (6); Канаєв (л), Бойко (л), Щуров (2), Синиця, Полуян (8), Кучер (4), Кісілюк (6).

У стартовій партії перевага основних виконавців підопічних Угіса Крастіньша була беззаперечною - клас є клас. Натомість у другій - варто було нашому наставнику зробити одразу чотири заміни - все ледь не пішло шкереберть. На щастя, у кульмінаційні хвилини (після рахунку 14:20) українці спромоглися показати і стійкі характери, і феєричне вміння потужно додати на подачах (врятував, насамперед, Віталій Щитков). Так само, як і в третьому сеті...

Відповідно, збірній України вдалося видати фантастичний результат - шість перемог і 18:0 за сетами в груповому раунді, однак відсутність реального підсилення із замін в канун "Фіналу чотирьох" - факт мало приємний. Тому дуже добре, що у півфіналі 24 червня наші хлопці натрапили на старих знайомих - хорватів, котрих двічі впевнено обіграли в групі.

ПІВФІНАЛ

ХОРВАТІЯ – УКРАЇНА – 1:3 (23:25, 25:21, 21:25, 9:25)

Хорватія: Сестан (5), Міхаль (1), Дірліч (17), Мареліч (13), Нікачевіч (5), Жукоускі (3); Бушак-Відаковіч (л), Жельковіч (2), Ханжіч (2), Вісіч, Цванцінґер.

Україна: Ковальов (10), Терьоменко (12), Щитков (1), Плотницький (13), Семенюк (10), Тупчій (18); Канаєв (л), Щуров, Полуян, Синиця (3), Кісілюк.

На домашній арені у Задарі господарі "Фіналу чотирьох" доклали неймовірних зусиль, щоби таки стати учасниками омріяного "золотого матчу". І, отримавши солідне підсилення в особах вправного зв’язуючого Цімафєя Жукоускі та забивного догравальника Петара Дірліча, після двох партій зберігали такі шанси у відповідності 50 на 50. Хорвати вдало використовували часті помилки українців, що, зрештою, якраз і стало основною причиною першого програного ними сету в усьому турнірі. Причому тривалий час "синьо-жовті" перебували під реальною загрозою зазнати невдачі і ще в одній партії, а саме - у третій, в якій поступалися 10:13.

Однак саме в цей час наставник Уґіс Крастіньш зважився на заміну зв'язуючого, випустивши замість Віталія Щиткова досвідченішого Юрія Синицю. І саме цей момент став ключовим в усьому протистоянні. Синиці вдалося налагодити продуктивну колективну атакувальну гру, дозволивши при цьому Василю Тупчію на повну задіяти свою "вбивчу" ліву. Відповідно, не знайшовши проти цього дієвих контраргументів, хорвати стрімко "посипалися" психологічно, про що яскраво свідчить рахунок заключної четвертої партії...

ФІНАЛ

ТУРЕЧЧИНА – УКРАЇНА – 3:2 (14:25, 25:22, 26:24, 22:25, 15:6)

Туреччина: Бурутай (8), Фаїк Самед (3), Адіс Лаґумджія (4), Ефе Байрам (16), Бюльбюль (6), Арслан Екші (4); Волкан Дьоне (л), Байрактар (л), Ґюрбюз (19), Бостан, Ґюлмезоґлу, Матіч (1), Мірза Лаґумджія.

Україна: Ковальов (17), Терьоменко (10), Щитков (3), Плотницький (20), Семенюк (10), Тупчій (13); Канаєв (л), Полуян (1), Кісілюк (1), Щуров, Синиця.

ЕЙСИ: 6-8. БЛОКИ: 8-6.

З огляду на те, яким був турнірний шлях фіналістів до "золотої" очної зустрічі, її фаворитом об'єктивно вважалася наша збірна. І перша партія, яка була для очей вболівальників "синьо-жовтих" наче чарівна казочка, здавалося, яскраво це підтверджувала: відмінний настрій, колективна тактична грамотність, індивідуальний клас виконавців - цей симбіоз відверто вибив суперників із власного стартового плану. Але під час перерви досвідченіший маститий італійський наставник команди Туреччини Альберто Джуліані оперативно вніс продуктивні корективи в дії своїх підопічних, і від початку другого сету вони заграли значно змістовніше. Щоправда, не настільки, щоби перехопити ініціативу, проте нервовості загальній боротьбі різними засобами (причому, не завжди з розряду fair play) додали на совість. І в ній почали потроху відшукувати свої шанси...

Перший кульмінаційний момент стався в середині другої партії, коли на подачі Марко Матіча турки взяли шість очок поспіль, вирвалися в рахунку вперед і своєї переваги не втратили. Саме від того моменту у грі нашої збірної почали виникати суттєві негаразди, як то купа "запоротих" власних подач (насамперед, від Олега Плотницького) та помилки Іллі Ковальова на прийомах (здебільшого суперники "вицілювали" його абсолютно свідомо). Від того почав потерпати і зв'язуючий Віталій Щитков, тож головний тренер Уґіс Крастіньш швидко зважився на серію, на жаль, у цілому безуспішних замін.

Утім, надії на підсумковий тріумф повернула якраз заміна: як і в півфіналі, на майданчик напрочуд успішно вийшов зв'язуючий Юрій Синиця. Сталося це за рахунку 4:6 у четвертому сеті, а невдовзі наші вже вели перед 3-4 пункти, зрештою, перевівши поєдинок у тай-брейк...

... згадувати про який відверто боляче. Бо то був другий і, на превеликий жаль, уже фатальний кульмінаційний момент. Наробити в "золотому сеті" одразу сім помилок, серед яких п'ять - через подачі в аут або сітку, то, вибачте, нищівний удар навіть по міцним, у цілому, нервам...

Та все ж, хоч як було, а за свої виступи у цьогорічній "Золотій Євролізі" українські волейболісти на щиру похвалу об'єктивно заслужили. Тим більше, головне завдання вони виконали, пробившись до Кубку претендентів у Катарі (28-30 липня), щасливчики якого зіграють 2024 року в елітній Лізі Націй.

Тож, дякуємо вам, хлопці, продовжуємо вірити та вболівати за вас!!!