Хоч як прикро констатувати, але на цьому чемпіонаті збірна Україна не продемонструвала повною мірою всі свої найкращі здібності. Особливо в стартовому поєдинку з бельгійцями, який, зрештою, і став фатальним. Хоча, де-юре і де-факто, путівку в нашої команди до 1/8 фіналу забрала зіркова Італія. 

Чому сталося саме так - тема болюча й неоднозначна. Утім, вона потребує детального й виваженого аналізу, що називається, на тверезу голову, а не за принципом "шаблюки наголо", як того, у своїх найгірших традиціях, уже вимагає всеобізнана й безальтернативна "диванна торсида". Воно ж, звісно, молоти в соцмережах язиками - не італійців у реальності обігрувати...

"Перегоріли"?..

МАНІЛА (Філіппіни). Група F. 1-й тур

УКРАЇНА - БЕЛЬГІЯ - 0:3 (16:25, 17:25, 22:25)

Україна: Тупчій (набрав 14 очок), Щитков, Семенюк (3), Ковальов (8), Янчук (8), Дрозд (4), Бойко (л) - старт; Синиця, Полуян (3), Пампушко.

 Бельгія: Реґґерс (23), Д'Хулст, Кулмен (6), Деру (12), Ротті (13), Фафчампс (2), Вервімп (л) - старт; Хойвеген, Д'Хір, Перін.

ЕЙСИ: 4-6. БЛОКИ: 5-10.

Дуже важко отак одразу, по "гарячих слідах", знайти якісь об'єктивні причини цього фіаско. А ще точніше - причини чи не найгіршої гри "синьо-жовтих" за весь час роботи з ними Рауля Лосано. Адже сьогодні у них не виходило фактично нічого (хіба що ситуативно у третій партії), та й втримати провідного бомбардира бельгійців Ферре Реґґерса не вийшло від визначення "абсолютно". Тож і отримали той результат, який отримали...

Ще більш прикро від того, що ця поразка максимально ускладнила шанс пробитися до 1/8 фіналу, бо для цього українцям тепер необхідно здолати зіркову Італію.

Оптимістичний "ренесанс"

МАНІЛА (Філіппіни). Група F. 2-й тур

УКРАЇНА - АЛЖИР - 3:0 (25:17, 25:12, 25:11)

Україна: Тупчій (набрав 12 очок), Синиця (3), Семенюк (11), Ковальов (8), Янчук (18), Дрозд (9), Бойко (л).

Алжир: Іккен (5), Хамімес, Буюсеф (4), Хосні (4), Дур (9), Чікхі (2), Зерука (л) - старт; Кадрі, Фарук (4), Амрат (1), Буруба (1), Араб.

ЕЙСИ: 9-3. БЛОКИ: 13-7.

Після болючого фіаско від Бельгії нашим гравцям мегаважливо було не просто перемагати сьогодні Алжир, але й знову відчути задоволення від контакту з волейбольним м'ячем, від своєї гри, від взаєморозуміння одне з одним. І в цьому сенсі звітний матч таки виправдав сподівання. Адже, хоч і не одразу, зв'язуючий Юрій Синиця та його партнери віднайшли у власних стараннях оптимальний ритм і комбінаційну розважливість, помножені на належну реалізацію. І хоча команда Алжиру (наразі 89-та у світовому рейтингу) об'єктивно слабенько відповідає статусу такого собі лакмусового папірця що до визначення якості дій підопічних Рауля Лосано, очевидний психологічний "ренесанс" у них таки відбувся. А звідси й солідна ігрова перевага у другій та третій партіях (12 поспіль здобутих очок на подачах Василя Тупчія у третьому сеті - це реально "фішка" усього матчу, як і повернення високої реалізації моментів від Дмитра Янчука!).

Відповідно, є підстави стримано сподіватися і на необхідний рівень відповідальності, віддачі та розважливої продуктивності "синьо-жовтих" й у ключовому поєдинку в групі проти зіркових суперників із Італії. Як-то кажуть у подібних ситуаціях - надія вмирає останньою...

На совість грали-билися! Утім, не судилося...

МАНІЛА (Філіппіни). Група F. 3-й тур

УКРАЇНА - ІТАЛІЯ - 0:3 (21:25, 22:25, 18:25)

Україна: Дрозд (набрав 3 очки), Тупчій (9), Янчук (6), Семенюк (14), Синиця (1), Ковальов (12), Бойко (л) – старт; Пампушко (л), Уривкін, Полуян (2), Щитков.

Італія: Романо (11), Боттоло (11), Ґарджуло (6), Джаннеллі (4), Мік'єлєтто (13), Руссо (6), Балассо (л).

ЕЙСИ: 3-4. БЛОКИ: 3-6.

Ну, що ж, як і обіцяв перед матчем Рауль Лосано, його підопічні дійсно вийшли на майданчик із настроєм боротися на той максимум, на який вони здатні. Тому до їхніх старань і самовідданості, особливо в двох перших партіях, жодних претензій бути не може. Але річ в тому, що по інший бік сітки знаходилися виконавці, чий не вихід до стадії плей-офф у рідній країні просто не зрозуміли би. Навіть більше - не пробачили б! Тож і підопічні Фердінандо Де Джорджі з'явилися на ігровому паркеті з таким же настроєм боротися на свій максимум. І що поробиш, коли сьогоднішній максимум феєричного Сімоне Джанеллі та його партнерів об'єктивно є вищим?..

Наші чоловіки на чолі з капітаном Юрієм Семенюком, який дійсно боровся наче лев, довгесенько знаходили проти маститих опонентів власні дієві контраргументи. Тому у стартовому сеті тривалий час протистояння тривало буквально очко в очко, а в другому наші навіть вели перед - 15:13. Однак клас італійців полягає в тому, що будь-яку навіть мікроможливість вирватися вперед вони спроможні миттєво втілювати у життя. Саме так сталося і зараз. Алессандро Мік'єлєтто і компанія у найбільш потрібні моменти влучали на "ура", а ось у Василя Тупчія та Дмитра Янчука із цими влучаннями не склалося. Плюс - трапилися локальні неточності на прийомах і подачах, які також відіграли негативну роль...

Одним словом, у сьогоднішньому протистоянні збірна Італії переконливо довела, що є діючим чемпіоном світу невипадково, а що збірна України змусила її заради перемоги викластися якраз по-максимуму - то вже той факт, який варто усвідомити та оцінити відповідним чином...

Так, на цьому чемпіонаті світу у нашої команди далеко не все склалося, як гадалося. Значить, є з чого робити висновки й продуктивно рухатися далі. Тим більше, не варто драматизувати не вихід із складної групи, адже подібна доля спіткала й значно зірковіші збірні Японії, Бразилії, Франції, Куби тощо! І там уже чітко дали зрозуміти, що найкращим виходом буде не "рубання сокирою", а тверезий аналіз і пошук оптимальних кроків задля покращення ситуації. Що, однозначно, необхідно зробити й у нас, в Україні...