В елітній Лізі націй наша чоловіча збірна стартувала на "відмінно". Всупереч прогнозам багатьох "спеціалістів", команда Рауля Лосано продовжила "знімати скальпи" з грандів світового волейболу. Протягом останніх днів вона почергово переграла апріорі непереможні, здавалося би, команди Польщі та США (дарма, що ті грали не найсильнішими складами - у цих країнах така школа, що під національні прапори будь-кого не запрошують!), а після того здолала й основних зірок потужної Куби. І зробила це у неймовірно напруженому, по-справжньому "валідольному" протистоянні, де шальки терезів постійно та непередбачувано схилялися в різні боки буквально до останнього розіграшу, показавши і належний клас, і завидну вигадку, і шалену жагу до перемоги, і платиновий характер. На ньому, власне, і витримала цей бомбезний ігровий трилер до тріумфальної розв'язки...

"Американська трагедія" від України

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО (Бразилія). Матч N1

УКРАЇНА - США - 3:0 (25:22, 25:20, 25:23)

Україна: Тупчій (набрав 16 очок), Щитков (2), Семенюк (8), Ковальов (10), Янчук (12), Тодуа (3), Бойко (л) - старт; Полуян, Коваль, Кісілюк.

США: Ґарсія (13), Роуен (1), МакГенрі (6), Робінсон (13), Еверт (7), Джендрік, Дагостіно (л) - старт; Чамплін (4), Кніґґе.

ЕЙСИ: 5-3. БЛОКИ: 6-8.

Уже довелося почути, що, мовляв, Україна обіграла "не ту" Америку. Що, мовляв, легендарний наставник "зіркових" Карч Кірай не задіяв навіть половини нинішніх провідних виконавців, тож перемогу над ними не варто переоцінювати. Але ж ніхто і не переоцінює! Просто необхідно, що називається, зібрати різні думки до купи й спертися у своїх відгуках на очевидне...

По-перше, у сьогоднішньому складі США було лише троє гравців, які дебютували у змаганнях рівня Ліги націй. А в складі України дебютували абсолютно всі! Як-то кажуть, відчуйте різницю. Тому однозначно не варто апріорі ставитися до наших суперників як до якихось цапів-відбувайлів.

По-друге, американська школа давненько не потребує особливих рекомендацій, і за самі лише "красиві очі" до національної команди там точно не запрошують. Тим більше - сам Карч Кірай. Отже, у будь-якому складі збірна США - це завжди збірна США, а не збіговисько "туристів".

Нарешті, по-третє, давайте не будемо і применшувати заслуг підопічних Рауля Лосано, які від і до відпрацювали з максимальною вірою у власні сили й належною відповідальністю, що, як для дебютантів Ліги націй - вже сам по собі показник солідний...

Ну, а тепер - детальніше про перебіг подій на майданчику легендарної арени "Мараканазінью". Суто візуально атропометричні дані підопічних Карча Кірая виглядали вражаюче, тож єдине і, фактично, головне, чого очевидно бракувало американцям - це належної зіграності й індивідуальної технічної досконалості. Бо помилялися вони таки частенько, особливо на подачах. Проте, хоч як було, а традиційна картина дій від команди США за принципом "сила + швидкість" змусила "синьо-жовтих" запрацювати на повну буквально зі старту. Втім, вони були готові саме до подібного розвитку подій...

На окрему відзнаку у ці відверто непрості, з психологічної точки зору, хвилини заслужили старання зв'язуючого Віталія Щиткова, чиї виважені й креативні передачі дуже швидко змусили маститих опонентів реагувати дедалі круглішими очима й розпачливими розведеннями рук - "гармати" Василя Тупчія, Дмитра Янчука, Іллі Ковальова та "перші темпи" Юрія Семенюка запрацювали на "ура". Плюс, як міг, блоками допомагав Валерій Тодуа, а ліберо Олександр Бойко, складалося враження, читав думки суперників наперед. Тому коли підопічні Рауля Лосано відчули, що "пішло", то незабаром воно вже й "поїхало" - ініціативою потроху заволоділи "синьо-жовті"...

Тайм-аути від Карча Кірая неодмінно супроводжувалися локальними ривками його виконавців (особливо виділявся напрочуд амбітний та стрибучий 22-річний 202-сантиметровий Купер Робінсон, який, ризикнемо спрогнозувати, буквально за рік-два запросто зможе досягнути рівня одного з найкращих догравальників світу!), однак українці зберігали належну концентрацію й невдовзі знову виривалися вперед. Тож і кінцівки двох перших партій розважливо залишали за собою.

Натомість, у третій партії, зменшивши кількість власних помилок й додавши у взаєморозумінні, гравці США вже самі вирвалися вперед, тож наздогнати їх нашим чоловікам вдалося ціною надзусиль. Далі ж були боротьба очко в очко, рахунок 23:23 та матчбол після розрізаючого влучання Юрія Семенюка. І, нарешті, фатальний "постріл" того таки Робінсона в аут...

Споглядаючи, як реагували молоді підопічні Карча Кірая на цю свою локальну невдачу, на думку якраз і прийшла, винесена у заголовок, назва відомого класичного твору "Американська трагедія". Тобто, переживали "зіркові" дійсно щиро...

Ну, а нашим чоловікам, навпаки, щирі вітання й найкращі побажання у наступних іграх! Так тримати!

Перемога "на характері"!

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО (Бразилія). Матч N2

УКРАЇНА - КУБА - 3:2 (25:22, 20:25, 25:20, 17:25, 15:12)

Україна: Тупчій (набрав 18 очок), Щитков (1), Семенюк (12), Ковальов (17), Янчук (17), Тодуа (6), Бойко (л) - старт; Полуян, Синиця (1), Наложний.

Куба: Біссет (4), Тондіке (2), Консепсьон (11), Янт (23), Лопес (7), Фієль (7), Ґарсіа (л) - старт; Ґомес (2), Мергарехо (4), Массо (9), Каміно (л).

ЕЙСИ: 5-8. БЛОКИ: 17-11.

Поки кубинці "роздуплялися", не поспішаючи включати максимальні оберти після нещодавньої виснажливої "п'ятихатки" з бразильцями (3:2), "синьо-жовті" взяли, що називається, з місця в кар'єр, й стрімко нарощували відрив, поки табло не висвітило - 15:7. Лише тоді суперники, відчувши запах власного смаженого, змусили себе солідно додати в русі. А разом із тим - у стрибучості, агресивності, атлетизмі... Тож рахунок почав стрімко скорочуватися, але, все ж, наші хлопці зуміли витримати до кінця - благо, проблеми на подачах вдало компенсували стараннями на блоках.

Проте, отримавши під час перерви емоційну порцію "підганяючого" від наставника Хесуса Лопеса (чия статура нагадувала боксера-важковаговика), далі його підопічні "включилися" вже на повну. І їхня, в цілому, досить проста схема "стрибай вище - бий потужніше!", яку найбільш яскраво втілював у життя феєричний 24-річний 205-сантиметровий догравальник Марлон Янт, почала давати результат.

Натомість, від початку третьої партії підопічні Рауля Лосано, який постійно випромінював спокій та впевненість, й самі додали в русі та атлетизмі, очевидно не дозволяючи собі втратити концентрацію хоча б на мить. І, за допомогою цілком своєчасної заміни зв'язуючих - Віталія Щиткова на Юрія Синицю - знову взялися кошмарити захист кубинців на різні смаки. Ті ж намагалися будь-що не відставати...

Ось так, почергово обмінюючись "біло-чорними" відрізками у власних діях, автори вражаючої битви характерів, у принципі, закономірно продовжили її у п'ятій партії.

У ній кубинців неприємно вразив додатковою і продуктивною агресивністю Дмитро Янчук. Тож коли після його "смачного" влучання наші чоловіки вирвалися вперед - 8:7, наздогнати себе вони суперникам уже не дозволили...

Щиро вітаємо Рауля Лосано та його підопічних з цією яскравою та вольовою перемогою!