Федерація волейболу України і вся волейбольна спільнота шоковані сьогоднішньою заявою президента Міжнародного олімпійського комітету Томаса Баха на саміті G19. З нашої точки зору, до тих пір, поки російська федерація і її союзниця білорусь не втихомирять своїх хижих апетитів у намірі окупувати територію України, вести мову про повернення її атлетів у лоно світового спорту взагалі неприпустимо. Бодай з огляду на те, що чимало українських спортсменів у зв’язку з війною втратили можливість займатися спортом, а дехто віддав у боротьбі з російським агресором здоров’я чи життя…

Пане Бах, українські атлети, зокрема десятки представників волейболу (гравців, суддів, тренерів, функціонерів) керувалися не політичними цілями, коли змінили їх улюблені волейбольні майданчики на армійські казарми і окопи, коли м’яч у руках заміняє автомат, а замість ігрової форми на тілі бронижелет і піксель. Ми змушені відкинути спортивний гарт і олімпійські ідеали, аби врятувати власне життя. І зберегти нашу улюблену країну, яку ворог, використовуючи відверто нацистські лозунги, намагається знищити.

Пане Бах! Політика – то коли колишній президент Всеросійської федерації волейболу (ВФВ) Ніколай Патрушев, який нині є головою наглядової ради ВФВ – директор ФСБ рф, секретар ради безпеки рф, вважається головним ідеологом війни в Україні.

Політика – то коли генеральний секретар ВФВ Алєксандр Яременко пише президентові ФВУ Михайлові Мельнику, що українці «тварі продажниє» і що «такого государства как Україна нє било і нєт нікогда».

Політика – то коли на матчах чемпіонату рф з волейболу пропагується свастика у вигляді літери Z, а провідні спортсмени збираються на великому стадіоні, щоб підтримати свого диктатора.

Це те, чого в українському спорті загалом і волейболі зокрема не було ніколи.

Пане Бах! Ми за рівноправ’я і за «участь спортсменів усіх країн, і особливо тих, хто перебуває у стані війни». Але не за підміну понять. Свого часу світ уже загравав з диктатором, не звертаючи уваги на нацистські гасла і жести під час Олімпіади-1936 у Ґарміш-Партенкірхені. Минуло три роки і розпочалася Друга світова війна. Зараз очікувати вже не треба. Війна є і вона найбільша в Європі з часів гітлерівської агресії.

Просимо Вас, пане Бах, благаємо, вимагаємо, у ці критичні для людства миті, коли російський тиран вже вдався до ядерного шантажу, не зменшувати санкційного тиску на країни-агресорки і не допускати їх до участі в Олімпійських іграх!