У Короповому досить інтригуюче розпочалися 1-зіркові змагання Світового туру
На Слобожанщині наразі відбувається достатньо непересічна подія в літопису національного волейболу пляжного. Адже тривалий час у цьому виді спорту Україна взагалі не проводила жодних міжнародних змагань. Причин тому є чимало, але зараз не про це. А про те, що, в разі великого бажання та відповідних дій, мрію таки можна перетворити на реальність. Принаймі, організатори World Tour 1 Star доводять це дуже красномовно…   
Насамперед, величезну подяку хочеться висловити всім тим добродіям, котрі надали організаторську та фінансову допомогу. Але в першу чергу капелюха необхідно зняти перед Сергієм Івашкевичем, без зусиль якого у Короповому взагалі навряд чи коли-небудь дізналися про існування волейболу пляжного. А так, фактично власними силами, він, що називається, з нуля звів на березі Сіверського Донця майданчики, облаштував їх усім необхідним і, зрештою, дав старт добре відомому турніру «Коропів Хутір Опен», на який, зазвичай, із величезним задоволенням приїжджають провідні українські спортсмени. Тепер же, нарешті, дійшла черга і до іноземних майстрів…
Образно кажучи, аби не вдарити обличчям у багнюку, Сергій Івашкевич доклав просто-таки титанічних зусиль, щоби довести волейбольний центр у Коропові до такого стану, який за міжнародними стандартами однозначно можна було би назвати передовим. І, вибачте, пахав по 24 години на добу. Тож за дуже короткий термін тут з’явилася і свіжоасфальтована під’їзна дорога, і новенький пісочок на майданчиках, і достатньо вмісткі трибуни, вибудовані, що цікаво, у національному колориті…
Варто зауважити, що їх заповнили вболівальники з різних куточків країни. Спеціально приїхали і з Харкова, і з Києва, і із Запоріжжя… Ну, а найбільш екстравагантним та активним виявилося тріо із Лисичанська. Всім би так уболівати за наших!  
І, до речі, про колорит. Організатори турніру зробили все, щоби він кидався в очі скрізь. Навіть на стрічках персональних акредитацій. Тож недарма цей мальовничий куточок із відмінною екологією та шикарною природою гості оцінили на «ура». 
– Ми потрапили у Європу, - заявили, зокрема, французькі спортсменки Маріон Бернард і Майова Гюгнан. – Але це, так би мовити, особлива Європа – українська. І вона нам дуже подобається!
Багато схвальних відгуків на адресу організаторів довелося почути також від американок, колумбійок, болгарок тощо… Отже, World Tour 1 Star у Коропові, безсумнівно, став тим проектом, котрий необхідно не просто зберегти, але й усіляко розвивати. Щоправда, від деяких скептиків уже довелося почути щось на зразок: «Чому турнір лише 1-зірковий? 3-зірковий одразу організувати – слабо?»
Вибачте, шановні, але чи не краще рухатися поступово, образно кажучи, від зірочки до зірочки? Так значно надійніше. Бо український спорт знає чимало прикладів, коли організатори від самого старту намагалися «упіймати за хвіст» одразу «5-зіркове щастя», а наступного разу десь зникали взагалі… 
А тепер, власне, перейдемо до подробиць першого змагального дня. У Коропові зібралися спортсменки десяти країн світу, в тому числі і чотири пари з України, котрі повели запеклу боротьбу за путівки до наступних раундів турніру. Таки справді запеклу й достатньо непередбачувану, бо якщо наші лідери одразу впевнено вийшли до чвертьфіналу, то інших три дуети навіть до 1/8 пробилися з величезними труднощами…  
ГРУПА А
Ангеліна Хміль/Тетяна Лазаренко – Даріна Кіндова/Стефані Кіосєва (Болгарія) – 2:0 (21:16, 21:13)
Оскільки через проблеми зі здоров’ям в окремих спортсменок від участі у змаганнях в останній момент відмовилися представниці Канади та Японії, то в цій групі, замість двох матчів, її учасники провели по одному. Відповідно, для виходу одразу до чвертьфіналу турніру нашим дівчатам достатньо було здолати болгарок. І вони впоралися із цим завданням на «відмінно». Очевидно ліпше розуміючись на тонкощах волейболу пляжного та маючи помітну перевагу в техніці, Ангеліна і Тетяна «розібралися» з опонентками за якихось півгодини. 
Справедливості заради, зауважимо, що іншого від них і не чекали, оскільки Хміль/Лазаренко «посіяні» на змаганнях під першим номером. Утім, однозначно, надалі напрочуд талановитому і перспективному молодому запорізькому дуету доведеться складніше: розвиток подій в інших групах то підтверджує…
ГРУПА В
Анастасія Приходько/Тетяна Гращенко – Андреа Галіндо/Клаудія Галіндо (Колумбія) – 0:2 (15:21, 9:21)
Анастасія Приходько/Тетяна Гращенко – Нога Маор/Міхаль Бараннік (Ізраїль) – 2:0 (21:17, 21:18)
Втрапивши під справжній «холодний душ» у протистоянні з «посіяною» другою колумбійською парою, яка в своєму атлетизмі на мобільності мала відчутну перевагу, Анастасії й Тетяні будь що необхідно було долати представниць Ізраїлю. І вони таки зуміли зібратися й помітно додати. Щоправда, опонентки теж не відбували номер, тож інтрига на майданчику панувала ще та. Втім, у кінцівках обох партій Приходько/Гращенко відпрацювали самовідданіше й розважливіше, що дозволило їм таки стати учасницями наступного раунду турніру.
ГРУПА С
Вероніка Жукова/Анастасія Нагорна – Агата Сейнова/Патріція Юндзілл (Польща) – 0:2 (19:21, 14:21)
Вероніка Жукова/Анастасія Нагорна – Майова Гюгнан/Маріон Бернард (Франція) – 2:1 (21:11, 16:21, 15:13)  
Тягар відповідальності за результат досить очевидно давив на наших дівчат психологічно. Звідси сипалися помилки та «подарунки» у бік суперниць, які втрачати свій шанс аж ніяк не хотіли. Зрештою, польки, «посіяні» під третім номером, і не втратили. А ось валідольні «гойдалки» із француженками затягнулися до останнього. При цьому в середині тай-брейку Вероніка та Анастасія поступалися - 6:9. Але в кульмінаційний момент українки, вибачте за тавтологію, спромоглися показати справжній український спортивний характер і, все ж, схилили шальки терезів на свій бік. Вони – також у 1/8 фіналу…
ГРУПА D
Марина Гладун/Катерина Удовенко – Аніта Дейв/Софія Старіков (Ізраїль) – 1:2 (18:21, 21:15, 12:15)
Марина Гладун/Катерина Удовенко – Тіна Тог’яні/Джейд Рейс (США) – 2:0 (28:26, 21:16)
І в цій групі представниці України взяли своє лише у другому поєдинку. Маючи завидні лідерські здібності та належну технічну майстерність, досвідчена Гладун і «тягнула» на собі все, що могла. Удовенко ж залишалося тільки добре допомагати. Та виходило це в Катерини лише епізодично. Тому гра нашого дуету нагадувала такий собі зигзаг, де продуктивні відрізки чередувалися з невдалими. Відповідно, ізраїльтянки цим скористалися, та й у протистоянні з американками, не припустися ті дивної помилки на своїй подачі в першій партії за рахунку 20:19, все могло завершитися не радісно. Однак, Марина і Катерина вистояли. А в другому сеті, коли Удовенко, нарешті, заграла більш агресивно, нанесли гостям з-за океану вирішальний удар… 
Таким чином, український квартет у повному складі продовжив боротьбу за нагороди турніру. Але завтра нашим дівчатам однозначно доведеться спекотно…